ДЕ НЕ ДЕ
Мистецька ініціатива, що виникла як реакція на прийняття “декомунізаційних” законів. Діє на засадах самоорганізації та не має постійного складу учасників.
Команда проєкту досліджує процеси декомунізації, зміни міського середовища в контексті ідеологічних зсувів, способи репрезентації історії в публічному просторі та методи сучасного краєзнавства в різних регіонах України і пропонує критичне переосмислення радянської спадщини.
Ініціатива утворилася в серпні 2015 року на культурно-мистецькій резиденції “Над Богом”, що відбулася в закинутому кінотеатрі “Росія” у Вінниці. В ній взяли участь понад 70 учасників: художників, архітекторів, істориків, філософів, драматургів, урбаністів, громадських активістів тощо.
Після цього у межах проєкту відбулося кілька краєзнавчих експедицій, дослідженнями яких зараз користуються культорологи, етнологи, фольклористи тощо.
Про діяльність ініціативи розповіли її засновники — Леонід Марущак та Євгенія Моляр
Про ідею створення
У нас не було мети створити ініціативу, але у 2015 році постала необхідність попрацювати з кінотеатром “Росія” у Вінниці — величезним, на тисяча двісті місць. А він саме тоді почав набирати ознак руйнування, тому мені здавалося, як і всім у Вінниці, що його рано чи пізно знесуть. Але ми, разом із Аліною Якубенко та Женею Моляр, наприкінці літа того року вирішили створити резиденцію на базі цього кінотеатру, яку назвали “Над Богом”. Власне, після цього воно щось закрутилося і десь на якомусь етапі кристалізувалося у те, що ми називаємо “Ініціатива De Ne De”.
Перший наш проєкт відбувся у Вінниці у 2015 році. Ми всі уявляли його як одноразову акцію. Нас справді хвилювали процеси декомунізації, які тільки-но починалися. Було цікаво, як вони впливатимуть на міста, на спадщину, на культуру тощо, тому хотілося попрацювати з цією темою. Проте, як виявилося згодом, вона є настільки глибокою та непропрацьованою, настільки питання минулого і сучасного мистецтва неосмислені, що після приїзду із резиденції ми зрозуміли, що наша діяльність не зупиняється. Після цього ми створили ще виставку в Києві, у колишній «Тарілці», із результатами проєкту у Вінниці і кількох наших експедицій.
Про назву ініціативи
Ми дуже хотіли використати назву “де”, оскільки це назва роботи Саші Єльцина, яку він створив ще у 2015 році в кінотеатрі “Росія”. Спершу, ми якось ще вагалися, а потім Вова Вортньов запропонував використати назву “De Ne De” — і вона дуже нам сподобалась.
Про напрямки діяльності
Ми займаємось питанням збереження культурної спадщини в умовах ідеологічних зсувів. Це передбачає постійну критику того процесу декомунізації, який відбувається в Україні зараз. На жаль, він не передбачає глибокої системної роботи і аналізу минулого, а полягає у звичайному поверхневому витиранні і прибиранні певних проявів радянської спадщини, його впливів.
В цілому, ось цей префікс “де” ми використовували у кількох наших проєктах. У нас була ініціатива “Дезеленізація”, під час реалізації якої ми говорили про те, що зелені насадження і взагалі екосистеми наших міст — це здебільшого також радянська спадщина. Тобто за радянської забудови формувалися стратегії озеленення, та вже сьогодні їх масово знищують в містах, натомість не пропонуючи нічого взамін. Тож ми з командою вирішили звернути на це увагу.
Також існував проєкт “Дегероїзація”, який ми створили у музеї Миколи Островського в Шипитівці. Тоді велися дискусії про штучність глорифікації, конструювання медійних образів героя, що відбувалися ще у часи Радянського Союзу. А цього року ми зробили такий невеликий проєкт у межах ініціативи “Land Art”, який називався “Дематериалізація”.
У 2015 році відбувся також дуже важливий для нас етап — перша подорож на Схід, де відбувалася трансформація всього суспільного, економічного, політичного та адміністративного устрою. Ми не залишилися осторонь: поїхали туди із серією воркшопів, яка стосувалася процесів декомунізації і називалася “Work Shop‘и De”. Завдяки їй ми для себе означили те, що нам важливіша робота у регіонах, залучення локальних спільнот і окремих цікавих людей, ініціатив. Власна чітка позиція допомогла нам стати магнітами для тих, хто її розділяє.
Існує кілька напрямків діяльності, з якими ми працюємо: збереження спадщини ХХ століття, робота з регіональними музеями (в основному — з краєзнавчими або ж з невеликими музеями у різних регіонах України), робота з публічним мистецтвом та його осмисленням. Також є такий напрямок як робота із інфраструктурною спадщиною.
