Чого насправді досягнула Ірина Венедіктова на посаді Генерального прокурора за останній рік?
Генеральний прокурор України Ірина Венедіктова часто відзначає свої досягнення на посаді, серед яких нібито проведення реформи прокуратури, захист інвесторів, зміни в САП тощо. Проте насправді картина у прокуратурі складається далеко не найкраща. У листопаді вийшла її колонка у виданні «KyivPost», де Венедіктова перерахувала нібито досягнення за час її очільництва Генеральної прокуратури.
Та колонка Венедіктової викликала обурення і щодо видання, і щодо прокурорки. Журналісти «KyivPost» пояснили, що публікація таких колонок — це баланс думок, але для цього необхідний інший погляд. Тому редакція медіа «Свідомі» вирішила перевірити діяльність прокурорки та написати аналітику у відповідь на колонку.
Венедіктова хизується проведенням реформ у прокуратурі. Справді, реформа передбачала атестацію та звільнення деяких прокурорів з посад, що начебто й зробили. Їх мало стати менше, а ті, що залишилися б, мали бути професіоналами. “На папері” ця реформа у офісах регіональних прокурорів дійсно відбулася, але сам факт призначення у вже реформовану прокуратуру на топові посади є несумісними з очищенням прокуратури. Наприклад, прокурором Києва став Олег Кіпер, якого люстрували, але який згодом поновився через ОАСК. А заступником Венедіктової став Генеральний прокурор часів Ющенка — Святослав Піскун, що за час перебування на посаді «заощадив» собі на віллу в Франції. І це лише призначення топ-рівнів.
Досягнення Венедіктової стосовно Спеціалізованої антикорупційної прокуратури також можуть піддаватися сумнівам. Справді, у нас буде новий голова САП, призначений визнаною конкурсною комісією, але варто пригадати, що попередній голова САП Назар Холодницький звільнився з прокуратури і написав, що йому довелося зіткнутися з несприйняттям Генеральною прокуратурою САП та НАБУ як інституцій.
Однак ключовою річчю для прокуратури є її базування на принципах верховенства права, законности, справедливости та неупереджености. У цьому контексті слід згадати, що Офіс генерального прокурора перешкоджає розслідуванню НАБУ під процесуальним керівництвом САП справи заступника голови Офісу Президента — Олега Татарова. Підозра йому мала бути вручена ще 2 грудня, але за день до того Ірина Венедіктова таємно змінила прокурорів у справі. Новим прокурорам знадобився час, щоб вивчити справу, а тому підозру вручили аж 18 грудня. У день, коли Татарову мали визначити запобіжний захід, Офіс генерального прокурора так само таємно змінив підслідність та передав справу від НАБУ до СБУ, що не дозволило тоді обрати Татарову запобіжний захід. Це понесло за собою зміну прокурорів у справі: прокурорів САП змінили на прокурорів Офісу генерального прокурора, які спочатку не прийшли на суд, а коли зрештою прийшли, то відкликали клопотання про арешт Татарова. Також медіа «Радіо Свобода» писало про те, що Венедіктова блокує розслідування, у якому фігурує член фракції «Слуга Народу» — Павло Халімон.
При цьому 8-річне ув’язнення з конфіскацією майна загрожує одеському активісту Сергію Стерненку за нібито викрадення людини та незаконне зберігання вогнепальної зброї, хоча доказів проти Стерненка немає. Сам активіст звинувачує Офіс Президента та Офіс генерального прокурора у прямому втручанні в цю справу.
Звісно, Венедіктова пишається досягненнями щодо захисту інвесторів та вирішення проблемного питання, пов’язаного із арештом миколаївського заводу «Океан», але це має небагато сенсу, адже інвестори довіряють країнам, де панує верховенство права, а вищезазначені факти про це не свідчать.
Діяльність Ірини Венедіктової на посаді Генерального прокурора запам’яталася «відмазуванням» від слідства одних осіб та безпідставними переслідуваннями інших, а не реформами, суттєвими покращеннями захисту інвесторів чи боротьбою з корупцією. Саме тому вихваляння Венедіктової своїми досягненнями за час перебування на посаді є щонайменше безпідставними.
