Шість років реформ в українській правоохоронній системі дають сумнівні результати. Реформа передбачала знищення корупції у цих структурах та забезпечення незалежної роботи. Однак, минуло вже 6 років і змінилось, насправді, не так багато. За 2019 рік було зафіксовано 83 випадки переслідування активістів. Немаленьке число, як для країни, в якій працюють нібито оновлені правоохоронні органи. Громадські активісти не відчувають себе у безпеці, адже українська влада мало що робить для забезпечення їхнього захисту та розслідування справ щодо нападів.
У випадку із громадським активістом Сергієм Стерненком влада робить дуже багато… Дуже багато для того, щоб його ув’язнити.
Одеський громадський активіст Сергій Стерненко боровся проти незаконних забудов, виступів російських артистів, був одним із засновників «сміттєвої люстрації». Сергій також брав участь у протесті проти забудови Літнього театру в Одесі. У зв’язку з його діяльністю, у 2018 році на нього було здійснено три напади.
Під час третього нападу, обороняючись, Сергій завдав смертельні поранення одному з нападників — Івану Кузнецову. Генпрокурори Луценко та Рябошапка на словах підтримували справедливе розслідування. Тоді як новопризначена генеральна прокурорка Ірина Венедіктова змінила політику офісу генпрокурора та разом з главою МВС Арсеном Аваковим кваліфікує дану справу як «вбивство Івана Кузнецова».
Журналіст Денис Казанський повідомляв, що Венедіктова приймала у себе Олесю Кузнецову — вдову Івана Кузнецова, що загинув внаслідок нападу на Сергія Стерненка. Разом з нею був адвокат Станіслав Свириденко. Натомість Сергія на зустріч генеральна прокурорка не запрошувала.
Сергій Стерненко стверджує, що до нападів на нього причетні поліцейські. Після третього нападу активіст знайшов на своїй машині gps-трекери, один з яких, за його словами, належить одеській поліції. Причетність поліцейських до нападів підтверджують і журналістські розслідування.
Журналісти «Слідство.інфо» у своєму розслідуванні вказують на те, що нападники на Стерненка приїздили на місце злочину на авто, яке зареєстроване на дружину колишнього радника голови Національної поліції Одещини Руслана Форостяка. Сам Форостяк заявляє, що випадково продав авто саме одному з ймовірних нападників на Стерненка Костянтину Карбенюку.
Після свого призначення Ірина Венедіктова проявила неабиякий інтерес до справи Стерненка та, за словами колишнього заступника генпрокурора Віктора Трепака, вимагала видати підозру активісту якнайшвидше. Трепак відмовлявся це робити без проведення повноцінного розслідування. На підставі цього у Трепака виник конфлікт з Венедіктовою, через що він написав заяву на звільнення.
Інтерес Венедіктової до справи Стерненка не обмежився конфліктом з Трепаком. У кожному інтерв’ю генпрокурорка запевняє, що Сергію в будь-якому разі вручать підозру: або за умисне вбивство, або за вбивство по самозахисту. Крім того нещодавно активіст Роман Сініцин повідомив, що до 15 травня Стерненку ймовірно вручать підозру в «умисному вбивстві». Як бачимо, Ірина Венедіктова зробила чимало кроків для ув’язнення Стерненка, проте не зробила жодного для розслідування справи взагалі. Звідки таке бажання ув’язнити громадського активіста?
У цій ситуації важливу роль відіграє зв’язок сім’ї Венедіктової з бізнесом Авакова. Журналісти «Схем» з’ясували, що рідний брат Венедіктової Сергій Венедіктов 8 років працював головним юристом у бізнесі родини Арсена Авакова. А чоловік генпрокурорки Денис Колесник працює заступником начальника Департаменту кіберполіції України. Беручи до уваги ймовірну причетність поліцейських до нападів на Стерненка, а також давній зв’язок сім’ї Венедіктової з Арсеном Аваковим, таке наполегливе бажання ув’язнити Стерненка не видається дивним.
Нещодавно у 9 містах відбулись акції на підтримку Сергія. “Маю право на захист” — такі написи можна було побачити на світлинах під час акції. У 2020 році українське суспільство і надалі продовжує виборювати своє право на самозахист. Саме такі акції добре ілюструють стан реформ в Україні. Про реформування правоохоронних органів говориться вже не перший рік, та справжні результати ми зможемо побачити тоді, коли активістів та волонтерів будуть захищати, а вбивць ув‘язнювати. На жаль, зараз ми бачимо цілком протилежну картину.
Анастасія Бакуліна
