Українська скаутська організація, що має на меті сприяти всебічному, патріотичному вихованню та саморозвитку української молоді як свідомих, відповідальних і повновартісних громадян місцевої, національної та світової спільноти, провідників суспільства. Для досягнення своїх цілей Пласт застосовує власну унікальну методику виховання.
В основі назви «Пласт» лежить відповідник англійського Scout (розвідник), взятий за прикладом пластунів-козаків-розвідників. Гербом Пласту є трилиста квітка лілії — символ скаутського руху відомий як Fleur-de-lis — та тризуб, сплетені в одну гармонійну цілісність.
Своєю історією поділився пластун Іван Пукіш
Про організацію
Пласт — національна скаутська організація України, метою якою є сприяння всебічному, патріотичному вихованню та самовихованню української молоді. Ми стараємось наштовхнути молодь до саморозвитку так, щоб діти самі розуміли, навіщо їм та чи інша інформація, щоб вони самостійно вчилися через дію. Тому що власне вся наша програма і побудована на навчанні через дію. Ми пропонуємо різні веселі ігри, які приносять дітям певні корисні висновки.
Пласт — це не тільки табори. Це також і щотижневі заняття. Наприклад, у Львові ми проводимо близько 10 000 «Сходин» на рік. «Сходи» — це такі заняття від півтора до двох годин. Кожного тижня волонтери займаються з дітьми на різні тематики, після чого діти здають зріз знань. Найбільшим зрізом знань є пластовий табір. Для нас є дуже важливо, аби діти мали можливість їздити в табори, жити серед природи та знаходити гармонію з нею.
Табори бувають різні. Є ті, що перевіряють всі здобуті знання дітей на практиці. Окремо є табори для дітей з певними зацікавленнями, як, наприклад, мандрівні, морські, військові, спортивні та летунські табори. Ми даємо можливість розвиватися саме в тому напрямку, в якому вони хочуть.
Вплив часу на програму, її оновлення
Останнє оновлення програм було десь в 70-х роках, але переговори з приводу внесення нових правок ведуться постійно. Оскільки ми всі сучасні молоді люди, ми розуміємо що деякі моменти вже не є актуальними. Ми пропонуємо від себе зміни, так щоб це було цікаво, в першу чергу, для дітей. Ми не вчителі та викладачі, нас цьому ніхто не вчив, тому доволі важко буває відчувати програму так, як власне це хотіли б бачити діти. Плюс, важливо, щоб це було сучасно.Треба мати унікальний підхід до кожної людини, щоб вона хотіла взаємодіяти з інформацією та знаннями.
Спільноста пластунів
Пласт — це не просто організація. Це стиль життя. Особисто в мене у Пласті майже всі друзі. Чим би я не займався, так чи інакше це пов’язано з Пластом. Ця спільнота об’єднана та дуже сильна, кожен має неабияку довіру один до одного.
Сама організація дуже виросла. Зараз у Львові нас 2 500 тисяч, по всій Україні приблизно 10 000 тисяч. Навіть якщо ти хочеш десь постажуватися після 17 роки, ти без проблем знайдеш пластуна, який тобі з цим допоможе. Якщо мрієш побудувати власний бізнес, теж знайдеться пластун, який тебе щодо всіх питань з цієї теми проконсультує.
Пластуни роблять досить помітні зміни в політиці, підприємництві та інших важливих сферах. Ми залучаємо до себе діячів і просимо, щоб вони розказали дітям про свою роботу, суспільну діяльність. Наприклад, діти, дивлячись на народного депутата Романа Лозинського, який є пластуном, зацікавлюються цією темою, і вже собі думають, що хотіли б бути таким взірцем у політиці в майбутньому.
Саме ця постійна взаємодія з організацією тримає людей поруч з Пластом усе життя.
Географія організації
Так склалося історично. Пласт був заснований у Львові 110 років тому. З моменту відновлення незалежності, в Пласті з’явилася стратегія поширення організації всією територією України. Ще років 5 тому, Пласту не було і на 50% території нашої країни. Сьогодні ми є у всіх обласних центрах та регіонах, окрім Автономної Республіки Крим. У Донецькій та Луганській областях також є осередки Пласту.
Обмін досвідом між містами
Конкретних подібних програм, де один пластун їде, наприклад, в Харків, а харків’янин їде до Львова замість нього, у нас немає. Але ми регулярно проводимо фестиваль творчості «День Пластуна» у Львові, куди з’їжджаються усі пластуни, знайомляться між собою, діляться враженнями, знаннями, талантами. Окрім цього, у нас є табори крайового рівня, на які діти можуть поїхати лише з певного рівня, а саме після складення пластової присяги. Вони можуть претендувати на участь у крайових таборах, власне у тих спеціалізаціях, які я раніше згадував.
У такі табори дітей беруть переважно по квотах: з Західного регіону, Сходу, Центру та інших. Таким чином ми комунікуємо між собою і підтримуємо важливу взаємодію між собою.
Історія про однострій
Якось ми проводили сходини у лісі. Приїхав я пізніше, місця точно не знав, тому залишив авто на більш-менш цивілізованій парковці і пішов шукати інших.
Поки знайшов, поки повернувся до авто — з багажника вже сперли наплічник з спорядженням на дві персони (буквально все — намет, спальники, посуд, одяг тощо). Саме там був і мій однострій. Пластовий однострій є зовнішньою ознакою приналежності до пластової організації. Він є одностроєм тільки тоді, коли включає всі передбачені для нього частини у приписаній для даного пластуна чи пластунки формі і барви та приписані відзнаки. На щастя, капелюха, в той вечір я забув вдома.
Я довго шукав та моніторив різні барахолки у пошуках свого спорядження. Час минав, проте нічого так і не знайшлося.
Через кілька років мені написав Stas Dmytriv (юнак з 97-го куреня УПЮ ім. Максима Кривоноса, який ми разом з Станіславом Андрійчуком заснували багато років тому), що побачив мій однострій на Андріївському узвозі. Продають його як однострій пластуна, що загинув у АТО.
Згодом мені написали/подзвонили ще кілька людей, які помітили та впізнали мій однострій. Тобто всі вони, незалежно один від одного, чітко визначили, що продається однострій і що він — мій, після чого одразу зв’язалися зі мною і розповіли про продаж. Кожний розумів, що факт того, щоб однострій пластуна десь продавався, — десь з розділу фантастики. І хоча однострої у всіх однакові, та водночас — різні, все ж власника справді можна за ним ідентифікувати.
Ця історія про спільні розуміння цінностей (зокрема, цінності однострою) і про мережу друзів, яка завжди готова тобі допомогти навіть у найбільш неочікуваній ситуації.
P.S. То-таки був мій однострій і я його собі повернув, але то зовсім інша історія :)
