Мар’яна Романяк: «Люди, що всиновлюють дітей, — не герої, вони просто беруть на себе цю відповідальність»

Мар’яна Романяк — журналістка, телеведуча, засновниця «First Media School» та віднедавна — амбасадорка фонду «Рідні». Спеціально для «Свідомих» Мар’яна розповіла про діяльність фонду, благодійництво та ситуацію із сирітством в Україні.

• Ти журналістка, телеведуча, засновниця «First Media School». А як ти прийшла в благодійну діяльність?

Благодійністю, насправді, я займаюся вже давно. Свій шлях починала ще до роботи у медіа: коли я була студенткою, то працювала з дітьми, волонтерила, організовувала акції. Потім призупинила свою благодійну діяльність в силу того, що з’явилася робота. Але коли на «24 каналі» виникла ідея разом з благодійним фондом творити проєкт «Рідні», його довірили мені з командою. Так я знову потрапила в цю тему і зрозуміла, що скучила і що мені це справді дуже подобається.

І ми почали знімати проєкт. Вийшов цілий сезон — це 10 історій людей, які всиновлювали дітей. У процесі зйомок ти усвідомлюєш, що ця соціальна тема надзвичайно важлива і що вона десь тебе зачіпає дуже сильно. Адже ти «копаєшся» в душах тих людей, саме тобі вони розповідають те, що вони нікому не розказали б. Коли я створюю проєкт, то часто кажу, що мене ніколи не мотивують зарплата, успіх, популярність. Великою мотивацією для мене є соціальний внесок проєкту: коли він є корисним, потрібним для когось, коли може мати позитивний вплив. «Рідні» — це якраз такий проєкт, який може щось змінити. Як мінімум — у кожному з нас він може закласти цю ідею, що, можливо, колись ми усиновимо дитину. Я би хотіла, щоб в Україні ця тема була популярною, щоб про усиновлення говорили і це було нормою, як і закордоном.

Люди, що всиновлюють дітей, — не герої, вони просто беруть на себе цю відповідальність.

У нас ця тема ще досі закрита з багатьох причин. Наприклад, у нас є таємниця усиновлення. Тобто люди не завжди розповідають про те, що вони усиновили дітей, і вони мають на це право. Але якраз метою проєкту було розказувати про це більше! Найкрутішим є те, що в кінці кожної програми ми показували діток, які чекають на батьків. Це дуже зачіпає. І я просто зрозуміла в один момент, що можу робити більше, ніж просто знімати проєкт. Зі сторони фонду та його засновника, Юрія Федоріва, поступила пропозиція стати керівником фонду. Тому тепер ми з усією командою «Рідних» працюємо пліч-о-пліч у цій сфері. Проте це не відміняє жодної моєї іншої активності: я вирішила, що зможу працювати і у фонді, і в медіа, і у школі. Якщо все правильно побудувати та організувати, то кожен мій проєкт буде доповнювати «Рідні».

• Що зараз ще входить в твої обов’язки як керівниці фонду?

У фонді у нас дуже класна команда. Це психологи, менеджери по напрямках усиновлення, роботи з дітьми, наставники. Керівник — це менеджер. Тобі потрібно допомагати іншим, координувати роботу, мотивувати, щоб разом ми якісно втілювали проєкти і йшли до спільної мети. Ми хочемо, щоб в Україні не було сиріт. Думаю, важливо побудувати таку модель у Львові, а пізніше масштабувати її й на інші міста країни. Звісно, зараз ми маємо ще одне завдання — розповідати про фонд та благодійність якнайбільше, залучати інших людей, адже важливо, щоб ця благодійність ставала нормою. Щоб кожен знав, що раз в місяць він може віддати десятину, чи будь-який відсоток свого доходу або часу (якщо він не може допомогти грошима) на благодійність. Ви можете обрати любий фонд чи тему, яка для вас близька.

Для прикладу, у нас-от на сайті «Рідних» є Donate. Це означає, що ти можеш мати щомісячну підписку-пожертву на 20, 50, 100 гривень. Ці гроші будуть спрямовані на діяльність фонду і на реалізацію проєктів по допомозі дітям. Але якщо ти не можеш допомогти фінансово, то є можливість бути волонтером, присвячувати час, робити добрі справи разом із нами.

Звісно ж, хочеться, аби люди знали, що це легко — допомагати іншим.

Наша команда мріє про те, щоб в Україні не було сиріт і щоб всі діти мали сім’ю. Насправді, ви легко можете посприяти цьому: розповідати іншим про усиновлення або ж допомагати тим сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах. Адже здебільшого саме ці діти залишаються сиротами, саме цих дітей віддають в інтернатні заклади і саме ці діти потім повинні шукати нових батьків. Тому якщо намагатися зберегти цю сім’ю, допомагати батькам, дітям, тоді ситуація, при якій сиріт в Україні не буде, здається цілком реальною. У нас зараз йде ДІ-реформа, яка має на меті якраз збереження сім’ї, реорганізацію інтернатних закладів та збереження виховання дітей у сімейному середовищі.

До речі, фонд «Рідні» кілька років тому створив два дитячі будинки сімейного типу у Львові, де виховуються 20 діток. Кожна дитина там прийшла з інтернату чи притулку, а тепер живе у сім’ї разом з батьками-вихователями.

Найприємніше бачити те, як діти ростуть і розвиваються, адже коли вони потрапляють з інтернату у такі сімейні умови, то починають вчитися, ставити перед собою цілі, мету, мрії.

Для фонду «Рідні» великою радістю цього року було те, що четверо дітей з наших будинків сімейного типу вступили до вищих навчальних закладів.

• Як ти оцінюєш ситуацію з усиновленням в Україні? Наскільки складно усиновити дитину?

Цю ситуація я зараз оцінюю з точки зору спілкування з героями медіапроєкту «Рідні», які пройшли свій шлях усиновлення.

Хтось каже, що це довгий і складний досвід, хтось — що це корумпована система.

Оскільки з усіма героями я спілкуюся дуже відверто, то розумію, що не все так чисто і не все так прозоро, як би це мало бути у такій досить чутливій темі з дітьми.

Насправді, у нас є й інші проблеми. Наприклад, коли ми робили запит у Міністерство соціальної політики на кількість дітей, що можуть бути усиновлені, в Україні, ми отримали цифру — 6000 дітей. Але ж ми чітко розуміємо, що в інтернатних закладах живе разів у 10 більше дітей. Чому так? Не всі діти, які є в інтернатах можуть бути усиновлені, адже де-юре батьки у них є. Це дійсно важка тема, яка називається «соціальне сирітство». У таких випадках ти можеш стати наставником для дітей, ментором, можеш їх підтримувати, але ти не забереш їх у свою сім’ю.

• Зі сторони держави, які мають бути кроки? Що держава має робити?

Мені здається, тут треба працювати у кількох напрямках. Насамперед, держава має забезпечити максимально прозорий і чесний механізм усиновлення. Крім того, потрібно підтримувати сім’ї, які опинилися у важких життєвих обставинах, допомагати, аби вони не віддавали дітей в інтернатні заклади. А також варто працювати із дітьми-сиротами чи дітьми позбавленими батьківського піклування: допомагати їм з соціалізацією, з адаптацією до дорослого життя чи з здобуттям вищої освіти, професії тощо.

І, звісно, держава має проводити масштабну інформаційну політику по усиновленню. Ми розуміємо, що такий проєкт як «Рідні» не є популярним на медіаринку.

Було б чудово, якби таких програм, проєктів ставало все більше, якби наші блогери, що мають мільйони підписників розповідали не про одяг, і не про гівевеї, а про соціально важливі теми для нашої країни.

У нас немає своєї «Анджеліни Джолі», яка була б готова публічно говорити про усиновлення та давати приклад іншим.

• Які глобальні проєкти реалізував фонд «Рідні»?

Один з найглобальніших проєктів 2020 року — це відкриття Центру соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні». Це заклад, створений у співпраці з Львівською міською радою. Центр має 2 відділення. Одне — відділення денного перебування, в якому будуть надавати послуги сім’ям з дітьми, що опинилися у складних життєвих обставинах. Друге — відділення цілодобового перебування для дітей, які з різних причин змушені перебувати не у сім’ї. У Центрі будуть проводити роботу із сім’ями з метою того, щоб дитина якомога швидше повернулася додому. Це унікальний проєкт. У місті немає такого центру, тому сьогодні, якщо дитина з різних причин була вилучена з сім’ї, її відправили у притулок обласного підпорядкування.

Крім того ми запустили Програму наставництва і тепер ви можете стати ментором для дитини, приділяти їй час, навчати її англійської, математики чи будь-чого іншого.

• Чи можна ще долучитись до курсів на програмі наставництва?

Поки що ні, ми завершили набір, перший курс наших наставників вже познайомився з дітьми із двох львівських інтернатів, а зовсім скоро вони почнуть працювати в парах наставник-дитина. Проте вже в лютому буде другий набір. Кожен охочий зможе заповнити гугл-форму, яка буде розміщеною у нас на сторінках, та стати наставником для однієї дитини. Це дуже класно, тому що наставництво — це перший крок до розуміння того, чому усиновлення є важливим. І коли ти станеш наставником, ти будеш проводити з дитиною час, вона для тебе стане близькою, ти будеш розуміти проблеми, шукати їх вирішення. І навіть якщо ти не зможеш усиновити дитину, точно захочеш про це розповідати іншим і якось допомагати.

• Як змінилось твоє ставлення до усиновлення після участі в проєкті і після початку роботи у фонді?

Ставлення змінилося однозначно. Я задумуюсь над тим, що, може, я також колись зроблю такий крок, але зараз я до нього не готова через те, що я не маю власної сім’ї, у мене немає дітей.

Адже якщо ти хочеш іншим давати приклад і розповідати про це, ти сам маєш стати цим прикладом.

Для мене ця тема є дуже близькою. А найприємнішим є те, що дуже багато моїх друзів та знайомих почали говорити про це.

Проте, відверто кажучи, найкращим результатом і найбільшою мотивацією для мене стало те, що після проєкту «Рідні» троє дітей з інтернатних закладів знаходяться в процесі того, щоб потрапити у нову сім’ю.

• Чи планується другий сезон проєкту?

Так, планується. Завжди найважчий етап — це пошук героїв. Ми знову з цим стикнулись. Перший раз було складно, тому що про нас не знали і нам не довіряли, а зараз все ускладнюється через карантин. Та я вже розпочинаю зйомки нового сезону, тому вже з березня у ефірі 24 каналу ви зможете побачити 10 неймовірних історій сімей, які усиновили дітей!