Жінка для жінки

Свідомі
5 min readOct 4, 2021

«Жінка для жінки» — це проєкт, створений для допомоги жінкам, які опинилися у кризових життєвих обставинах.

Команда ініціативи публікує їхні розповіді, щоб про них дізналися ті, хто має змогу допомогти. Проєкт пропонує прості інструменти підтримки — фінансова допомога, покупка продуктів та ліків чи замовлення послуг та надання роботи.

Проєкт здійснюється командою громадської організації Центр «Жіночі перспективи», яка протягом 23 років допомагає жінкам, що опинилися у складних життєвих обставинах, пов’язаних з домашнім насильством, дискримінацією на ринку праці, безробіттям тощо.

Про діяльність проєкту розповіла співзасновниця Центру «Жіночі перспективи» — Марта Чумало.

Історія створення

Ідея з’явилася з практики. Коли почався коронавірус, до нас стали звертатися наші клієнтки і розповідати про те, що вони втратили роботу. Деякі з них не знали, куди їм з’їжджати, тому що їх виганяли з квартири, бо не було чим платити за оренду. Деякі повернулися до кривдників. На той момент всі жінки, які жили у нас, втратили роботу. Всіх тимчасово або за свій рахунок, або взагалі звільнили. Тобто треба розуміти, що ці жінки майже всі працювали нелегально: продажі десь на ринках, догляд за дітьми, який вже став непотрібним, тому що дітей почали самі доглядати, сидячи вдома. Люди опинилися без роботи і почали питати, що їм робити?

Але ми не мали відповіді на це запитання, і так вийшло, що зверталися до інших через Facebook. Почалася вся історія з того, що у квітні 2020 року, якраз на початку пандемії, до нас звернулася одна жінка, яка сказала, що скоро буде виписуватись з роддому, але не має куди йти. Коли вона подзвонила на наш офісний телефон, то потрапила до юристки, яка дала мені її номер і каже: “Слухай поговори собі з нею, бо мені здається, що, напевно, в неї якісь розлади, тому що вона говорить такі речі, що я не розумію”. Коли я почала з нею розмовляти, вона дійсно сказала: “Мене завтра виписують, мені немає куди йти”. Я їй говорю: “І куди ви підете?”. “Ну я йду на вулицю і от зараз обдзвонюю, хто мені може допомогти”. Ми почали думати, що можемо зробити для того, щоб ця жінка не опинилася на вулиці. Бо це ж новонароджена дитина!

І я написала допис у Facebook. Там дуже швидко мобілізували спільноту і знайшли можливість тимчасової квартири. Люди віддавали ліжечко, візочок, одяг для цієї дитини, були памперси, їжа, кошти тощо. Так ми закрили основні моменти.

Потім були інші історії. Якось написала одна жінка і каже: “Я хочу допомогти вашим жінкам в притулку”. Вона просто замовила у притулок доставку їжі, побутової хімії, засобів гігієни, тобто базові речі. Коли до нас звертався хтось із наших клієнток, я писала про це у себе на сторінці в Facebook і так досить швидко ми знаходили підтримку. Це дуже надихало. Навколо була ситуація, близька до паніки: люди сахаються одне одного, всі дивляться скоса на людину без маски і без рукавичок. А тут, з іншого боку, люди стали ближчими, вони почали ділитися, почали співчувати, почали підтримувати інших тощо. Тоді ми подумали, що можемо цю ідею розширити і зробили такий сайт — “Жінка для жінки”.

Нам дуже важливо, щоб на цей сайт потрапляли тільки перевірені історії, тому у нас є дві стадії відбору. Зараз вже сайт виріс з рівня наших клієнток, яких ми знаємо безпосередньо та розуміємо, які у них тяжкі умови, тому можемо гарантувати, що вони дійсно потребують допомоги. Саме тому ми обов’язково дивимося на документи, якщо це не наша клієнтка. Інколи просимо знайомих з інших організацій проконтактувати з тою чи іншою людиною, якщо є така можливість, щоб переконатися у чесності. Ми справді переживаємо щодо цього.

Наша система вибудовується у такий спосіб, що одна людина перераховує кошти напряму іншій людині. Ми розміщуємо на сайті історію під вигаданим ім’ям, щоб не можна було впізнати людину, а потім з’являються благодійниці та благодійники, які обирають собі ту чи іншу історію. Тоді ми вже з дозволу цієї жінки даємо її номер картки, і напряму людина перераховує їй кошти, або замовляє якісь продукти, або користується послугами. У нас, наприклад, є жінка, яка в такий спосіб знайшла собі багато клієнток на манікюр, є жінка, яка в’яже, яка шиє, яка дає уроки іноземної мови, є жінки, які прибирають, які з дітьми сидять тощо. Тобто не обов’язково ти мусиш допомогти грошима. Якщо ти хочеш замовити якусь послугу, то можеш скористатися такою опцією.

Розвиток ініціативи

Ініціатива росте. Коли раніше це було кілька оголошень на місяць, то зараз ми приймаємо оголошення майже кожен день. Зараз намагаємось робити облік: просимо наших благодійниць, щоб повідомляли, скільки грошей перераховують. Сподіваємось на щирість. У минулому місяці це було приблизно 50 000 гривень.

Звичайно, наша ініціатива є дуже затребуваною, тому що ми бачимо, як багато людей перебувають у потребі попри те, що COVID зараз вже у інші форми переходить. Досі є дуже багато людей, які потребують економічної підтримки, які залишаються без роботи. Серед наших клієнток є жінки старенькі, що без зовнішньої допомоги просто не виживають. Є жінка, яка, наприклад, була лежачою, хворою, і тільки зараз вона починає ходити. Її пенсія становить близько 2 000 гривень, а це ж крапля у морі відносно того, що потрібно для повного одужання. І такі умови у людей трапляються, незважаючи на пандемію коронавірусу. Саме тому ми і надалі будемо продовжувати розвивати цей майданчик: у Facebook, в Instagram та на основній веб-сторінці.

Як долучитись до допомоги?

У нас є історії про те, що одні жінки сидять та просто розмовляють з іншими, про те, що у деяких беруть на 2–3 години чотирьох дітей і бавляться для того, щоб жінка пішла десь по своїх справах тощо. Тобто це така солідарна підтримка, де необов’язково мають бути гроші. Ця історія також і про спілкування.

Пам’ятаю, як одна жінка колись отримала допомогу в одній із східній областей, по-моєму в Донецькій. Люди її підтримали, і через деякий час вона написала нам: “Я зустріла жінку, яка просить на вулиці, подивилась її документи — у неї якась дуже важка хвороба. Я б могла їй допомогти.” І ми почали збирати кошти. Хоча ми зазвичай даємо можливість перевести гроші на картку самої людини у потребі, та часом вразливість настільки велика, що немає ніякої картки. Тоді ми відходимо від наших принципів. Проте ми повідомляємо одразу благодійників, що це не є картка цієї жінки, а волонтерки, за яку ми відповідаємо, яка звітується нам, яка дає скріни про те, скільки грошей прийшло, куди вона їх передала, як вона їх передала і так далі. Ось такий спосіб теж існує.

--

--